Інформатика

Виконати вправу

Прочитайте!

Вказівник — це тип даних, який використовується для зберігання адрес змінних і об’єктів. Адреса містить номери комірок пам’яті або спеціальне значення (часто нульове), яке свідчить про те, що звернення до комірки пам’яті не може бути виконано. Якщо вказівник містить будь-яку адресу, то кажуть, що він посилається на відповідний об’єкт.

У мовах із динамічною типізацією даних, якою є мова Python, наявна суттєва відмінність — змінні не оголошуються, а вказівник присвоюється об’єктам. Вказівники не мають типу, тип мають об’єкти, на які вони посилаються. Пояснимо сутність вказівників мови Python на прикладі:

Припустимо, що для обчислення уводиться вираз 8**3. Спочатку в комірки пам’яті заносяться значення 8 і 3, потім обчислюється вираз 8**3 і значення 512 також буде збережено в комірці. Це значення буде виведено на екран і зміст усіх цих комірок буде стерто. Отже, у мові Python автоматично збирається сміття, тобто пам’ять звільняється від усього, що не використовується.

Щоб зберегти об’єкт у пам’яті, потрібно встановити на нього вказівник. Як уже зазначалося, іменування об’єктів реалізується за допомогою оператора присвоювання (наприклад, zmk = 21). Водночас літерал 21 створює в пам’яті об’єкт типу int(), а zmk є вказівником на цей об’єкт.

Таким чином, 21 — це реально існуючий об’єкт зі власними атрибутами, а zmk — вказівник на нього. Якщо після цього виконати zmk = ’21’, то буде створено об’єкт str(‘21’), на який посилається вказівник zmk, а попередній об’єкт 21 буде видалено з пам’яті.

Розпізнати тип об’єкта, на який посилається цей вказівник, можна за допомогою функції type(zmk).

Посилання та ідентифікатор об’єкта

Коли ми створюємо змінну в Python, вона отримує посилання на об’єкт у пам’яті:

a = [1, 2, 3] # ‘a’ посилається на список
b = a # ‘b’ також посилається на той самий список

В цьому випадку a і b вказують на один і той самий об’єкт у пам’яті. Перевірити адресу об’єкта можна за допомогою функції id():

print(id(a)) # Наприклад, 140428756563968
print(id(b)) # Той самий ідентифікатор, що і у ‘a’

Змінні як посилання

Python використовує автоматичне керування пам’яттю та збірку сміття, що спрощує роботу з пам’яттю. Однак важливо розуміти, що змінні в Python працюють як посилання.