Інформатика – Поглиблений рівень

Виконайте вправу

Рядок є одним з основних типів убудованих у мову Python об’єктів, які мають загальну назву послідовність. Рядки можуть застосовуватися для подання символів, слів, фрагментів тексту. Вони можуть також використовуватися для збереження двійкових значень байтів.

З рядковим типом даних ви зустрічалися багаторазово. Які операції доводилося вам виконувати над рядками?

Прочитайте!

Рядок у мові Python є незмінним типом даних. Це означає, що змінювати символи в рядку не можна. Наприклад, спроба замінити в рядку “принтер” букву «и» на букву «о» призведе до появи повідомлення про синтаксичну помилку.

Для змінення вмісту рядка застосовуються спеціальні засоби. Основним типом рядків є str, який застосовується для роботи з текстовими даними у коді ASCII. Саме цей тип розглядатимемо далі. Мова Python містить значну кількість спеціальних символів. Найчастіше застосовуються символи \n (переведення рядка) і \r (повернення каретки).

Щоб символ виводився в тому самому вигляді, його слід екранувати: поставити перед ним слеш (\) (приклад 1).

Для роботи з рядками у мові Python є потужний набір засобів: операції, функції, методи й модулі, які в повному обсязі не завжди використовують і професійні програмісти. Розглянемо ті з них, що є основними та застосовуються найчастіше. Для об’єднання двох рядків в один слід між ним розмістити слеш, або взяти їх у лапки, або використати конкатенацію всередині дужок.

Розглянемо основні операції над рядками.

Звернення до символу рядка потребує зазначення імені рядка та у квадратних дужках його індекса (нумерація починається з нуля):

Виділення фрагмента рядка виконується за допомогою операції: ім’я рядка [початок: кінець: крок]

Як бачимо, усі параметри тут є необов’язковими. За замовчуванням вони мають такі значення: початок — 0, кінець — номер індекса останнього символу, крок, що дорівнює одиниці:

Об’єднання двох рядків реалізується за допомогою оператора конкатенації (+):

У програмуванні терміном «пропуск» (whitespace) називаються такі недруковані символи, як пробіли, табуляції та символи кінця рядка. Пропуски структурують текст, щоб користувачеві було зручніше читати його.
Для включення у текст позиції табуляції використовується комбінація символів \t.

Розриви рядків додаються за допомогою комбінації символів \n:

Табуляції та розриви рядків можуть поєднуватися у тексті. Скажімо, послідовність “\n\t” наказує Python почати текст з нового рядка, на початку якого розташовується табуляція.
Наступний приклад демонструє виведення одного повідомлення з розбивкою на чотири рядки:

Напишіть програму, де ви вводите своє ПІП, а виводиться прізвище та ініціали:

Приклад використання оператора * повторення рядків# Оператор повторення рядків :

Самостійне виконання вправ

Виконайте вправу